У 1883 році відкрилася в селі Бутини однокласна школа «дяківна». Містилася вона в сільській солом'яній хаті, поблизу церковного паркану з північної сторони. Західноукраїнський краєзнавець, парох села Сілець, що на Сокальщині Василь Чернецький в своїй статті «Бутини», яка була опублікована в книзі мисійній, що вийшла у Львові 1896 року намалював цю школу. В цій школі дяк навчав дітей грамоти, а вже на початку ХХ століття до школи прийшли вчителі.

Однокласна школа «дяківка» в с.Бутини

(Малюнок взято з книги В.Чернецького. Бутини. Львів. 1896 р.)

У 1903 році збудували цегляну школу , в якій було 5 кімнат. Школа була власністю села. Однією з перших вчителів у новій школі була Ольга Дучимінська, майбутня письменниця, що зазнала репресій і переслідувань в радянські часи. Майже все написане нею було конфісковано, єдина книга прозових творів «Сумний Христос» вийшла після її смерті у 1992 році.

Приміщення школи, побудованої в 1903 році, яка функціонувала до 1967 року

У 1910 році школу відвідувало 304 дітей. Зі спогадів старожилів села мені стало відомо, що в ті часи уроки завжди починалися молитвою за здоров'я цісаря Франца-Йосифа. Потім хором співали гімн Австро-Угорщини. Проспівавши гімн, діти приступали до вивчення рідної і польської мови. Багато дітей через матеріальні нестатки не могли ходити до школи взимку, і таких дітей, які не засвоїли річної навчальної програми, залишали на «повторне». І це «повторне» могло тривати кілька літ.

З двадцятих років школа стала семирічною. Колишні вчителі залишили добру пам’ять про себе. Це Климко, Мазепа, Фартух, Флянкевич, Гонората Богорська, Євгенія Міцковська, Марія Сироїжко. Жителі села дали мені ряд фотографій, що належать до 20-30-х років ХХ століття, на яких зображені учні та вчителі тодішньої школи .

Учні та вчителі школи 1920-1930 роки.

В часи польського панування навчання велося українською і польською мовами. З тих часів збереглося свідоцтво шкільне Мекелити Данила Петровича . Данило Мекелита народився в нашому селі в 1923 році. Загинув 11 лютого 1944 року в селі Шиховичі у бою з польськими партизанами. Він був командувачем боївки сотні УПА «Ягоди», мав псевдонім «Очерет». Наказом штабу Військового Округу УПА «Сян» від 20 січня 1946 року посмертно авансований до ступеня старшого вістуна . У 1933 році в нашому селі утворено осередок “Союзу Українок”. Його очолила Марія Грабар. Відроджувались самоосвітні гуртки, в яких вивчали історію, літературу, географію.

Не припинялося навчання і в часи війни. Доказом цього є шкільні свідоцтва тих часів і світлина 1943 року школярів села Бутини .

Незважаючи на окупаційний режим, тяготи війни, селяни прагнули до культури, пісні. Аматорський хор, керівником якого був Кость Чайківський в 1942 році зайняв перше місце на крайовому конкурсі хорів Галичини. В цьому конкурсі брали участь 220 хорів. В склад журі входили такі відомі українці, як Доктор Барвінський, Колесса, композитор Людкевич.

Улітку 1943 року в школі почав працювати дитячий садок, який за словами старожилів відвідувало близько 20 дітей. Вихователями були членкині «Союзу Українок». Часто приходив в садок отець Максим Вітошинський і читав оповідання релігійного змісту.

З 1960 року школа стала десятирічною. А в 1967 році збудовано нову школу, в якій діти вчаться і сьогодні.

Першого вересня 1996 року на території школи, завдяки спонсорській допомозі селянської спілки «Прогрес» та голови осередку народного руху України Королевич Павла Миколайовича, споруджено пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, який став окрасою школи та села.

Пам’ятник Тарасу Шевченку на території Бутинської ЗШ І-ІІІ ст.,

споруджений у 1996 році